Цю сторінку схвалено
я ваш конюх… Не турбуйтесь, я свою роль знаю. Бувайте! (Пішов).
Моор.
Будь здорова, рідна земле! (Він цілує землю). Рідне небо! Рідне сонце! Поля, і гори, і ліси, і ріки! Будьте всі здорові!.. Як розкішно віє вітер з рідних моїх гір, як бальзам для бідного вигнанця… Елізіум! Поетичний всесвіт! Стій, Моор! Ти ідеш у священному храмі. (Він підходить ближче).
От і гнізда ластівок у дворі замку… от фіртка до саду… от той куточок коло стіни, де ти ховався, граючись… а он там унизу долинка, де ти, герой Олександр, повів своїх македонян у бій під Арбелою, а близько порослий травою пагорб, де ти розтрощив перського сатрапа… і твій переможний прапор високо маяв у повітрі! (Він посміхається). Золоті майські дні хлоп'ячих часів знов оживають у душі нещасного… Ти був тоді такий щасливий, такий до краю, без краю веселий… і от… от лежать скалки твоїх планів! Ти тут колись мусів жити великим, статечним, поважним чоловіком… тут твоє хлоп'яче життя мусіло знову ожити в веселих
221
