Цю сторінку схвалено
Косинський.
Я стояв, як уражений громом. Кров! була моя перша думка… кров!.. моя думка остання. Я кинувся додому, вибрав собі тригранну шпагу і побіг до міністра, бо це він… це він був за сваху. Мабуть він побачив мене на вулиці, бо коли я зійшов, всі двері були на замку. Я питався, я шукав, мені відповідають, що він поїхав до князя. Я подався прямо туди, але там його не бачили. Я повернувся назад, виламав двері, знайшов його, хотів… Але підскочило п'ять чи шість слуг і відняли в мене шпагу.
Швайцер (тупає ногою).
І ти нічого не зробив йому? Ти пішов геть від нього?
Косинський.
Мене схопили, судили спішним порядком і, позбавивши прав… замітьте собі… з особливої ласки, тільки позбавивши прав, вигнали за кордон; мої маєтки дісталися в дарунок міністрові, моя Амалія залишається в пазурях тигра, сохне
217
