Цю сторінку схвалено
Ти вивчив напам'ять Сенеку, але, любий друже, такими фразами ти не затуманиш очі совісті, не затупиш стріли страждання… Подумай як слід, сину мій. (Він взяв його за руку). Подумай, я раджу тебе, як батько. Подивись у глиб безодні, перше ніж стрибати! Коли ти можеш мати на світі хоч одним-одну радість… може прийти хвилина, коли ти… збудишся… і тоді… може бути запізно. Ти зараз немов би виходиш з людського кола… ти мусиш бути або надлюдиною, або дияволом… Повторюю тобі, мій сину, коли в тебе десь є хоч іскра надії, то покинь цю страшну справу, до якої береться лише одчай і безнадія… Помилитись легко… Повір мені, дуже легко взяти за силу духа те, що насправді є тільки одчай… Повір мені і тікай якнайшвидше.
Косинський.
Ні, тепер я вже не піду; коли тебе не переконує моє прохання, то вислухай історію моєї біди… Ти сам тоді даси мені кинджал у руки… Сідайте тут усі кружка і слухайте мене уважно.
Моор.
Я слухаю тебе.
213
