Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/185

Цю сторінку схвалено
Моор.

Може ви боїтесь, що я сам собі заподію смерть і своїм самогубством знищу договір, дійсний тільки на живого? Ні, діти, це даремний страх. От я кидаю геть свій кинджал і свої пістолі і цей флакончик з отрутою, що мені ще придався б… я такий нещасний, що вже втратив і владу над своїм життям… Як, ви ще вагаєтесь? Може ви думаєте, що я оборонятимусь, коли ви будете мене в'язати? Дивіться, от я прив'язую свою праву руку до цієї дубової галузі, у мене немає зброї, дитина може взяти мене… Хто з вас перший покине свого отамана в біді?

Роллер (у дикому зворушенні).

І коли б саме пекло нас оточило! (Розмахує шпагою). Хто не паршива собака — рятуй отамана!

Швайцер (розриває папір, на якому написано помилування, і шпурляє шматки патерові в обличчя).

У наших кулях амністія! Геть, каналіє! Скажи сенатові, який тебе послав, що ти не знайшов
184