Цю сторінку схвалено
Швайцер.
Я прошу тебе…
Моор.
Геть! Хай подякує своєму сорому, він його врятував. Він не сміє вмерти, коли вмираємо я і мій Швайцер, і мій Роллер. Хай він скине з себе одежу, то я скажу, що він подорожній і що я його пограбував… Годі, Швайцер! Клянусь тобі, його ще повісять.
Патер увіходить.
Патер (до себе, приголомшений).
Чи оце є кубло дракона?.. (Уголос). З вашого дозволу, панове! Я слуга церкви, а там стоять тисяча сімсот, що оберігають кожен волос на моїй голові.
Швайцер.
Браво! Браво! Це добре сказано, щоб не застудити собі черево.
172
