Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/169

Цю сторінку схвалено
Давно вже хотілось мені помірятись із казенними шапками… Де отаман? Чи всі ви в зборі? Чи в нас вистачає пороху?
Рацман.

Пороху скільки хоч. Але нас усіх вісімдесят душ, ледве один на двадцять.

Швайцер.

Тим краще. Хай їх буде п'ятдесят на один мій палець. Довго ж вони чекали, поки ми не запалили у них солому під задом… Браття, браття! Усе гаразд! Вони продають своє життя за десять крейцерів, а ми ж б'ємось за життя і свободу… Ми посунем на них, як потоп, ми градом впадем їм на голови!.. Де ж, чорт візьми, отаман?

Шпігельберг.

Він покинув нас у біді. Чи не можна нам якось вислизнути.

Швайцер.

Вислизнути?

168