Цю сторінку схвалено
вітер — і він мабуть мав зуб на це місто — узявсь допомагати і погнав полум'я аж у найвищі поверхи. Ми тимчасом летимо по вулицях, як фурії, гукаємо: Горить! Горить! І так через усе місто… Скигління, крик… лемент… калатають пожарні дзвони… вибухає порохова башта в небо, так, ніби земля розкололась надвоє, і небо розпукло, і саме пекло пішло на десять тисяч сажнів під землю.
Роллер.
І тоді ті, що мене вели, оглянулись назад… і місто було, як Содом і Гоморра, весь горизонт був у огні, у сірці, в диму, сорок гір лунають навколо жахливим ехом, панічний жах кинув усіх озем… Тоді я скористався з нагоди і геть! як вітер… Уже мене були розв'язали, до того дійшло діло… Стоять, як скам'янілі, як жона Лотова! Я тікати, розпихуючи юрбу! Геть! Одбіг на шістдесят ступнів, скинув одежу, пірнув і плив під водою, поки не зник з очей. Мій отаман уже тут із кіньми і з одежею… Ми втекли. Моор, Моор! Я хотів би, щоб ти скоріш попав у таке діло, щоб я міг з тобою поквитатись.
160
