Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/155

Цю сторінку схвалено
чого не знали; тричі засідав суд, а ми нічого не чули; його катували, щоб дізнатись, де отаман… Бравий хлопець не сказав нічого; учора винесли йому присуд, сьогодні вранці він поїхав спішною поштою у пекло.
Рацман.

Прокляття! А отаман про це знає?

Шварц.

Він дізнався тільки вчора. Лютий, як вепр. Ти знаєш, він завжди більше від усіх любив Роллера, а тепер ще як зібралися його катувати… принесено мотузки і драбини до башти, але не помогло нічого; він сам у капуцинській рясі пробравсь до нього і хотів обмінятися з ним одежею; Роллер одмовився начисто; тоді він поклявся такою клятвою, аж нам мороз пішов по жилах, що він йому запалить поминальні вогні, які ще не світили ні одному королю, які посмалять їм спину вщент. Я боюсь за місто. Він уже давно має на нього зуб, за його ганебну святобливість. А ти знаєш, коли він каже: я зроблю! то це все одно, якби хто з нас уже зробив.

154