Цю сторінку схвалено
я кажу тобі: слава нашого отамана спокусила вже й чесних людей.
Шпігельберг.
Сподіваюсь, що ні.
Рацман.
Sans spass![1] Справді, і вони не соромляться служити під його командою. Він убиває не для грабунку, як ми, він перестав цікавитись грішми, як їх стало досить у нас, та й свою третину здобичі він роздає сиротам, або ще й дає бідним студентам на науку. Та коли йому треба прикрутити поміщика, що обдирає своїх селян, або як він попаде мерзотника із золотими аксельбантами, який фальшує закони і золотом заліпляє очі правосуддя, чи ще якогось панича в такому роді, от це його діло, він тоді лютує як чорт, як сто тисяч фурій!
Шпігельберг.
Гм, гм!
——————
- ↑ Без жартів.
150
