Цю сторінку схвалено
Шпігельберг.
Авжеж такий, як бачиш, з голови до п'ят. Дурнику! Розкажу я тобі, як ми жартували недавно у монастирі святої Цецілії. Нарізались ми на цей монастир десь проти ночі, а за цілий день не довелося нам бахнути ні разу… Ти знаєш, я смерть терпіти не можу, як день минув без роботи, цей самий «diem perdidi»[1]… То треба було за ніч щось накоїти такого, щоб чортам сумно стало. Сидимо ми тихо аж до глупої ночі. Навколо теж усе тихо, як у вусі. Загасили світло. Тепер думаємо — черниці всі вже в перинах. Беру я з собою свого товариша Грімма, наказую іншим чекати перед брамою, поки не почують мого свистка… Берусь до монастирського сторожа, забираю в нього ключі, прокрадаюсь туди, де сплять служанки, забираю в них тихенько всю одежу і викидаю вузли за ворота. Тепер ми переходимо від келії до келії, забираємо одежу в черниць, тоді до ігумені… Тоді я даю свисток, і мої хлопці перед брамою беруться галасувати і грюкати, наче прийшов страшний суд, і вдираються з громом і гуркотом у келії до чер-
——————
- ↑ «Я загубив день» — старе латинське прислів'я.
142
