Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/141

Цю сторінку схвалено
 

ТРЕТЯ СЦЕНА

 

Богемські ліси.

 

Шпігельберг, Рацман, загін розбійників.


Рацман.

Це ти? Це ти справді? То дай же я тебе роздушу в тісто, любий братенику Моріц! Будь здоров у богемських лісах. Який же ти став здоровий та дужий. Триста п'ятдесят чортів! Ти ж привів із собою рекрутів, цілий табун, навербував до чорта.

Шпігельберг.
Ага, братику, ага! І все хлопці, як один… Ти не повіриш, мені щастило, як повішеному: був я собі убогий, голодний бідолаха, не було в мене нічого, крім цієї палиці, коли я переходив Іордан, а тепер нас сімдесят вісім, все більше розорені крамарчуки, вигнані магістри і писарі із швабських провінцій: це тобі загін хлоп'ят, братику, хіба ж таких, кажу я тобі. Тут один в одного на ходу зрізає гудзики з штанів, але в бою, як орли… і все в нас є і на сорок миль навколо про нас така слава,
140