Цю сторінку схвалено
очима… Я прошу тебе… поклич пастора… щоб він мене… причастив… Де… мій син Франц?
Амалія.
Він утік. Боже, зглянься з нас!
Ст. Моор.
Утік! Утік! від мого смертного ложа… І це все… все, що зосталося… від двох дітей, повних надій… Ти мені їх… дав… ти їх від мене… узяв… Твоє ім'я хай буде…
Амалія (раптом скрикує).
Умер! Все вмерло! (Вибігає в одчаї).
Франц вбігає, радіючи, підстрибуючи.
Франц.
Умер, кричать вони, умер! Тепер я господар! По всьому замку галас: умер… А що, коли він тільки спить… О, певне, певне, це той сон, за яким ніколи не буває «доброго ранку»… Сон і смерть — це близнята. Можна поміняти їх
138
