Цю сторінку схвалено
Франц.
Клянусь богом, Амалія, твій портрет! Це справді твій портрет.
Амалія (віддає йому назад портрет).
Мій, мій! сили небесні!
Ст. Моор (кричить, дряпаючи собі лице)
Лихо, лихо! Моє прокляття його погнало на смерть, умер в одчаї!
Франц.
І він згадав про мене в останню чорну годину смерті! Ангельська душе… Коли вже чорна корогва смерті маяла над ним… про мене!..
Ст. Моор (белькочучи)
Моє прокляття погнало його на смерть! Мій син умер в одчаї!
Герман.
Не можу перенести цього страждання. Про-
128
