Сторінка:Шиллер Ф. Розбійники (1936).djvu/128

Цю сторінку схвалено
Франц (гасаючи по кімнаті).

О, що ви зробили, батьку! Мій Карл! Мій брат!

Герман.

От меч, а от портрет, який він теж вийняв із грудної кишені, він схожий на цю панянку, вона тут як жива. Це, — сказав він, — моєму братові Францу… Я не знаю, що він тим хотів сказати.

Франц (ніби здивований).

Мені? Портрет Амалії? Мені? Карл? Амалія? Мені?

Амалія (прикро наступаючи на Германа).

Підкуплений шахрай! (Гнівно хапає його).

Герман.

Я не шахрай, благородна панянко! Подивіться самі, чи це не ваш портрет? Можливо, ви самі йому дали його.

127