Ця сторінка ще не вичитана
Ох, злини до мене крале, 3 висоти своїх палат 1 візьми квітки пахучі І любов мою навряд. Слухай! весь гайок сьпівас Сріблом тут ручай слезить Місця для двоїх в любові 1 під стріхою досить!" Володимир 1. Масляк. 21. ПРОЧАНИн. 1803 Ще в весні життя розвійній Я пустив сви путь дім Рідній кинувши, спокійний Кинув гожі танці в нім. Спадку мастку арів ся, Віри радісний добром, руку бук і поволік ск В даль з дитинячки умом. Бо мене впование гнало віри сумрачний завіт «Шлях отвертий щось казало «Иди на схід, усе на схід!" «Золотої брами грани Дійдеш, увійди ти там! Там земле небесним стане, Неминаюче вікам."
