Ця сторінка ще не вичитана
18. ДІВОЧИЙ ЖАЛЬ. 1708 Насупилась хмара, Гай стугонить, На бережечку Дівчина сидить: А хвиля бушує, бурхає по дна, стогне туже всю нічку вона, Сльозами стуманені очі. Сьвіт божий, як пустка Здасться мені, Минуло са щастя. Неначе ві сні, До себе Небесна, візьми ж ти мень Усе скоштувала я щасте земне, 1 жизнь, і кохання дівочі. Даремні всі сльози. 1 марна печаль, Не збудять вже мертвих Ні плач, ані жаль, H За страту любови, за райськії дні, Що вгоє серденько, скажи ти мені? Все в неба послать и готова" Хай сльози даремні 1 марна печаль, Не абудять хай мертвих Hi плач мій, ні жаль, За страту любови, за райськії дні Утіха солодка осталась мені, То сльови і муки любови." Цезар Білило
