Сторінка:Шиллер Ф. Поезії. Випуск 1 (1914).pdf/7

них вартостей, які одержало в спадщинї від своїх попередників. Сей нео-культурний рух XVIII віку з'осереднюєть ся що правда у Франції, — у Франції він має не тільки своїх найгенїяльнїйших представників, — назвімо головно фільозофів: Вольтера (François Aronet 1694-1778), Русса (I. L. Rousseau 1712-1778) та Монтескіє (Montesquieu 1689-1755), — але і доживає тут саме того великанського, частию варварського здійснення своїх провідних ідей, яке під назвою першої француської революції стало жерелом полїтичних перемін нашого часу. Та хоч і з'осереднював ся сей нео-культурний рух XVIII віку головно у Франції, то проте його бурливі струї захоплювали собою другі національні середовища Европи, а також ворушили сьвітом і поза ньою, як ось пр. Америкою, якої північні держави виборюють ся саме з під анґлїйського скитра. Людство XVIII віку стреміло скрізь до свободи в найширшім значінню того слова так, як ось модерна людина стремить до як найдальш ідучого поконання сил природи технїкою. Воно може диво, коли пригадаємо собі, що попередний XVIII в. се вік страшних своєю жорстокостю воєн, — коли згадаймо тільки страховищя війни 30-лїтної — і того непереможнього на вид деспотизму королївської власти, який у постати Людвика XIV осягає не тільки свою просто ідеальну вершину, але і стає небезпечним приобразом представників княжої власти, ширячи тим чином в Европі з одної сторони нестерпний гнет чисто державних інтересів, а в другої глуху ненависть поневолених кляс до князя-тирина. І доки Европа почивала ще в обезсиленню по 30-лїтній війнї, доти Людвик XIV і його наслїдовцї могли на перекір анґлїйським революціонерам сказати до своїх підданих: „Держава — се я“. Авторітет дер-