Ця сторінка ще не вичитана
з неба засіяла Зірка щастя в ясну мить, Так миленька хутко стала Поцілунками пестить Богдан Парко 16. ДІВЧИНА З ЧУЖИНИ. 170 До бідних хуторян в долині ملا Що раз, рік к там поновлявсь 1 перший у небесній синї Сьпів жайворонка роздававсь, Дівчина дивная з'являлась, А відкілля, ніхто не знав. А як було вона прощалась То слід швиденько пропадав. Було, прийде, любо стане, 1 всі вітали залюбки, Та честь і знатність її стану Держали всіх оддалеки. Плоди приносила і квіти, Що спіли у чужім краю, Де друге сонце в небі сьвіте, Де повно щастя, мов в раю. Давала кожньому по датку Тому квіточок, сьому плід Носив гостинчик в свою хатку 1 молодий, старий дід.
