Сторінка:Шиллер Ф. Поезії. Випуск 1 (1914).pdf/44

Не жалкуй не глузуй над нами! Геть назад, у пащу забуття! На Філіппі вівтарі залімім Ще курить остання волі кров. Брут умер; у бойовищі гріанім Гине Рим і не повстане анов! Цезар Ох, тяжкий твій меч, мій друже милий! Бруте й ти ?... Невже ж τηλ 1 ти? Сину, це твій батько був, сьвіт цілий В спадщину тобі мав перейти Римляне, найперший над братами, Бо втопив у груди ті ножа. Ну-ж, кричи од брами і до брами Брут тепер найперший над братами, Бо загнав у батька він він можа". Зрада ця трима мене що хвилі Біля Лети и Стиксу, памятай! Нуж, стернику чорний, анов на хвилі, Од землі хутчійше одникай! Брут. Батьку, стій! У цілім сьвіті білім 3 всіх людей єди диного я я знав, Що рівняв ся Цезарю на силї, 1 його ти сином називав..... Тільки Цезар Рим міг пруйнувати, Тільки Брут міг Цезаря звести! Брут живе, то Цезарю вмирати. Одступись, тобі ліворуч йти! О. Черняхівський