Сторінка:Шиллер Ф. Поезії. Випуск 1 (1914).pdf/34

лежить і окремішність, і він то робить її так лю бою лектурою нашої молодости. Вона промавляє до м молодих душ як казка, І як в всяка казка вража • молоду душу непорочною ідею вічної справе дливости. Бо Шіллер не хотів вчити нас якоїсь цілком нової релігії. Він як се показує найкраще Його баляда Його ціла лірика. хотів зберігти тільки сю релігію життя, якою стояло людство в найкращих своїх епохах. Тому він так тужить за досконалостю Гелена та та за тим с и самовідреченнем, яке піднесло модерну людину понад поганський сьвіт. Тому такими незабутніми словами малюс Das Lied von der Glocke" щасте гармонійного суспільного ладу та родинного життя. Мати, батько, любка, жінка, дитя, закон, власть, Прови дінне праця, як дуже те все опромінене якоюсь просто символічною красою, яке те все у Шіллера достойне, не, глибоке, сьвяте! Воно правда Інакше с часом в життю. Шіллер не все дивить ся з вершин справдішнього ідеалу і тому буденщина в Ного ліриці набирає чудових красок вимріяного сьвіта. Він опрокинув революцію і Das Lied von der Glocke i Der Spaziergang". 1 воно може немо дерне в нього те опрокидувание неспокійного ре волюційного духа, який для нас настільки жерелом поступу, а якого він сам колись боронив у ман гаймських драмах. Але в тім Шіллеровім обо жанню раз усталеного суспільного ладу нема ніякої мертвеччини. І він прославляє поступ, тільки, що в нього поступ зачинається так сказати від покори. Від пізнання того, що в нас самих с не досконале 1 він вчить людину видосконалювати передовсім себе самого. Осьтут і глибоке етичне значіннє його творчости. Тим вічним постулятом неблагороднювання нас самих він мимохіть ви благороднює свойого читача. Ще й нині... Бо