Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/86

Ця сторінка вичитана
Гедвіґа
Тому що без причин! Зостанься, Теллю!
Телль
Я мушу йти, голубко, обіцяв.
Гедвіґа
Ну, йди, як мусиш, та зостав хоч хлопця!
Вальтер
Ні, мамочко, я з таточком піду!
Гедвіґа
Так, Вельті, ти покинуть хочеш маму?
Вальтер
Зате тобі гостинця принесу

Від дідуся. (Іде з батьком)

Вільгельм
 А я з тобою, мамо.
Гедвіґа (обіймає його)
Так, любий мій! ще ти мені зостався!
(Йде до воріт і довго дивиться за тими, що пішли).

ДРУГА СЦЕНА
Дика місцина серед лісу. Струмки падають зо скель. Берта у мисливському вбранні, слідом за нею Руденц.

Берта
За мною йде. Нарешті, все скажу.
Руденц (підходить швидко).
Нарешті, вас саму я бачу, панно.

З усіх боків замкнули нас безодні, —
В пустині цій я свідків не боюсь
І тут здійму тяжку мовчанку з серця,