Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/6

Ця сторінка вичитана

Звичайно, трагедія викликала, поруч з ентузіязмом радикальної і протест реакційної частини суспільства. Обурення побожної частини останнього призвело до того, що герцог вюртембергський заборонив Шіллерові писати будь-які літературні твори, крім медицинського змісту.

Проте Шіллер зовсім і не думав підкорятися наказові. Герцог дізнався, що Шіллер пише статті для газет та вірші. Тоді він наказав авторові представляти йому на цензуру всі свої твори. Шіллер просив одставки. Не одержавши згоди на це герцога, Шіллер втік у Мангейм і вже до самої смерти герцога не вертався у Штутгард. В Мангейм Шіллер привіз свою нову трагедію „Змова Фієско“, що її теж було прийнято для постановки. Проте Шіллеру довелося кинути Мангейм, бо він боявся тут переслідувань вюртембергського герцога і перейшов (буквально пішки) у Франкфурт. Життя тут було дороге, а у поета не було грошей. Тому він знов вернувся у Мангейм і оселився недалечко від цього міста, в Опергеймі. Тут він написав драму „Лукавство і любов“. Успіх цієї драми теж був величезний. „Німецьке літературне товариство“ обрало Шіллера на члена товариства, герцог веймарський нагородив поета чином радника. За тих часів це давало Шіллерові, що не був дворянином, певне положення в суспільстві. Шіллер переїздить у Лейпціг і тут, під впливом невдалої любови до доньки книготорговця Швана, рішає зовсім кинути літературну працю. Поет за цей час дуже бідував, і саме тому, що був вельми переобтяжений боргами, не одержав згоди згаданого Швана на шлюб з його донькою. За тих часів та поглядів згода батьків на таку справу вважалася за обов'язкову.

Скоро, однак же, Шіллер знов вернувся до літературної праці і написав драму „Дон Карлос“, що в ній намагався змалювати боротьбу деспотизма (Пилип II Еспанський) з духом незалежности (Маркиз Поза). Із Саксонії Шіллер переїздить у Веймар (двір герцога веймарського), що був за тих часів центром літературних сил Німеччини. Тут Шіллер познайомився особисто з Гердером та Віландом,