Ця сторінка вичитана
Колись я сам ще в лісі та на полі
Їх пильної роботи доглядав,
А прапор мій провадив їх до бою, —
Тепер хіба на ключника я здатний.
Як сонечко не завіта до мене, —
То в горах я його шукать не можу.
І так що-дня все вужчає те коло,
Що в ньому я все тихше ворушусь.
І я вже тільки тінь своя, небавом
Саме ім'я й зостанеться від мене.
Куоні (до Руденца, подаючи йому кубок)
І вас прошу.
(Руденц вагається брати).
Та пийте ж бо! Це йдеЗ одного кубка і з одного серця.
Аттінґгавзен
Ідіть же, дітки, а настане вечір,То поговорим і про справи краю.
Люди йдуть.
Аттінґгавзен та Руденц.
Аттінґгавзен
Як бачу, ти уже зібрався зовсім.Ти їхати в Альторфський замок хочеш?
Руденц
Еге, туди!.. І мушу зараз, дядьку.Аттінґгавзен (сідає)
Так ніколи? Ще молодий, а часуТак мало в тебе, шо його ти мусиш
І від гостини в дядька одривати?
Руденц
Я бачу, що мене не треба вам,Що я чужий отут, у цій господі.
