І мук таких, що й скелям жалко б стало!
Сами ж бо ви батьки й господарі,
Бажаєте синів, ділами добрих,
Щоб сивизну святу вам шанували
І світ очей обороняли вам.
Коли ще вас лихі не грабували,
І очі вам ще дивляться на світ, —
Не будьте ж ви чужі недолі нашій,
Бо меч висить тиранський і над вами:
Од Австрії ви одвернули край, —
А батько мій тим саме й проступився:
Так, як його, каратимуть і вас.
Із Сіліну пани та з Аттінґгавзу, —
Прихильників дадуть нам їх імення.
У горах цих, за ваші? Зна ціну
Таким ім'ям народ і слуха їх
З повагою. Вам спадщину велику
Із добрих діл покинули батьки,
А ви її побільшили. Навіщо ж
Вам ті пани? сами робити будем!
Коли б сами жили ми тут, то, певне,
Що ми сами й одбитися змогли б.
Бо повідь та, що унизу лютує,
Не досягає ще гірських верхів;
Але й вони дадуть нам допомогу.
Побачивши увесь народ при зброї.
