Ця сторінка вичитана
Штавфахер
Ще не було таких будинків в Урі, —Ніхто, ніхто темниць тут не зазнав.
Тюрмою нам хіба труна бувала.
В. Фірст
І це ж труна — могила нашій волі.Штавфахер
Ні, Вальтере, від вас не потаю,Що я прийшов сюди не по-дурному.
Тяжка журба мене посіла. Дома
Покинув лихо й тут його зустрів.
Його терпіти вже не сила більше,
Коли нема і краю тим знущанням.
Були ми вільні з прадідів, з дідів,
І звикли всюди зустрічать добро;
Відколи тут пастух пасе на горах, —
Такого в нашім краї й не було ще.
В. Фірст
Нечувана сваволя дика. НавітьВельможний пан наш Аттінґавзен, той,
Що бачив давнішні часи, він каже,
Що сили вже немає більш терпіти.
Штавфахер
Страшні звістки й про Унтервальден чуть,Криваве й там. Оце ж бо Вольфеншісен,
Намісник той, що в Росберґу, схотів
В чужий садок заказаний стрибнути:
В Альцелені Бавмґартенову жінку
Хотів зганьбить, а чоловік його
Сокирою убив.
В. Фірст
Суд божий правий!Бавмґартен, кажете? Тихенький той?
Чи встиг же утекти? Чи заховавсь?
