Безщасний він! Сказать йому не смію,
Чого боюсь. А хто це стука там?
Десь скрипнуло, — вже так нещастя й ждеш,
Бо зрада скрізь, а посіпаки пруться
І в хату вже, от скоро доведеться
Через лихих і двері замикати.
(Відчиняє двері і з дива одступає назад, бачачи, що Вернер Штавфахер увіходить)
І любий гість і дорогий! Найкращий
З усіх людей, що в хату цю вступали.
Вітаю вас в своїй господі щиро!
Чого ж шукаєте ви тута в Урі?
Побачив вас, — на серці легше стало.
Сідайте ж бо! А як ся має вдома,
Ґертруда, люба господиня ваша,
Розумна доня мудрого Іберґа?
Мандрівці ті, що йдуть з країн німецьких
В Італію через долину Майнрад,
Всі славлять скрізь гостинну хату вашу.
Але ж тепер ви з Флілену — скажіть,
Чи ви, йдучи, не бачили нічого?
Перш ніж до нас у хату увійшли?
Таку, що я не міг радіти з неї.
