Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/36

Ця сторінка вичитана
Мельхталь
Не стерпів я його нахабних слів,

Бо він сказав: „Коли бажає хліба
Мужик, то сам хай запряжеться в плуг“
Мов ніж мені встромив у серце він,
Як випрягать почав воли із плуга:
Вони ревли, мов тую кривду знали,
І билися рогами. Гнів обняв, —
Не тямлячи, що дію, я й ударив…

В. Фірст
Коли вже й ми удержуємось ледве, —

То де ж себе спинити молодому!

Мельхталь
Мені дарма, та тільки батька жаль,

Бо він старий, його доглянуть треба…
Намісник цей ненавидить його,
Бо батько завсігди за волю й право
Стоїть було. За те намісник буде
Йому тепер як схоче дошкуляти
І нікому його оборонить.
Піду туди — хай буде вже, що буде.

В. Фірст
Та будьте ви терплячі, підождіть!

Попереду хай прийде звідти звістка.
Хтось стука. Йдіть! Бо може це намісник
Прислав когось. Ховайтеся. І в Урі
Намісник ваш пошкодить вам зуміє,
Бо помага тиранові тиран.

Мельхталь
Навчають нас, як треба й нам робити.
В. Фірст
Ідіть! Гукну, коли безпечно буде.
Мельхталь виходить.