Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/153

Ця сторінка вичитана

На дружбу ми тоді без слів: вона
У полум'ї палючім гартувалась,
То видержить і в що-найважчій спробі.

В. Фірст
Де ж Ланденберг?
Мельхталь
 За Брініґом уже.

Та я за те не винен, що пішов
Видющим той, хто батька засліпив!
Я гнав за ним слідком, піймав і кинув
Його під ноги батькові і вже
Підняв над ним меча, та, на благання
Змилосердившись, дарував сліпець
Йому життя. Він заприсягсь ніколи
Вже не вертатися в наш край, і він
Не вернеться, бо знає нас тепер.

В. Фірст
Зробили добре, що звитягу чисту

Не поплямили кров'ю!

Діти (біжать з уламками від риштування)
 Воля! Воля!
Урійська сурма дуже грає.

В. Фірст
Глядіть, яке скрізь свято! Діти ці

Й дідами не забудуть цього дня.

Дівчата приносять на дрючку бриля; всю сцену заповнює народ.

Руоді
Ось бриль, що перед ним ми гнутись мали!
Бавмґартен
Порайте нас, що нам із ним робити!