Ця сторінка вичитана
Рибалка
Сліпі природні сили нерозумні,Щоб одного злочинця покарати,
Ви розбиваєте човна з стерничим!
Хлопець
Ось, ось вони щасливо вже миналиІ Буґістрат, та сила бурунів
Відбила їх од Тайфельмінстра геть
І на великий Аксенберг погнала, —
Не бачу більше їх…
Рибалка
Там гостра скеляБагато вже розбила кораблів…
Коли вони її не обминуть,
То човен їм розіб'є на порозі,
Що швидко вниз спадає в глибину.
У них стерничий добрий є в човні,
Що міг би врятувати їх: це — Телль…
Але ж вони йому звязали руки.
Вільгельм Телль з луком, він швидко йде, озирається навкруги, дуже здивований та зворушений. Вийшовши насеред сцени, падає навколішки, кладе руки на землю, а потім зводить їх до неба.
Хлопець (помічає його)
Он хтось навколішках, — дивіться, тату!Рибалка
І землю він руками обіймає,Немов несамовитий…
Хлопець
Що я бачу?Ой, тату, тату, йдіть сюди, погляньте!
Рибалка (підходить)
Хто це? Ой, боже! Телль! Та звідки ж виВзялись?
