Сторінка:Шиллер Ф. Вільгельм Телль (1928).pdf/116

Ця сторінка вичитана

Тут вітер пан і граються тут хвилі,
Як з тріскою, з судном; нема ніде
Затоки, де б у затишку сховатись.
Самі круті та негостинні скелі
Стремлять навкруг і груди кам'яні
Стрімкі свої становлять проти нього.

Хлопець (показує ліворуч)
Ой, тату, он де човен з Флілену!
Рибалка
Нехай господь поможе бідним людям!

Біда, як їх в протоку зажене:
Як дикий звір, що рве залізні ґрати,
Там, ревучи, скажений вир шукає
Воріт, але дарма: високі скелі
Взяли його в лещата із боків
І шлях тісний йому замурували…
 (Вилазить на вище місце).

Хлопець
Намісників це човен з Урі, тату!

Пізнав його: червоний дах і стяг.

Рибалка
О, боже правий! Так, це він, намісник,

Пливе й везе своє злочинство… Швидко
Його знайшла вже месника рука,
Тепер він зна, що єсть од нього вищий,
Бо хвилі ці не слухають його
І скелі ці не хилять голови
Перед брилем. Ти, хлопче, не молись:
Не сіпай же суддю за праву руку!

Хлопець
Та я ж не за намісника молюсь,

Але за Телля, що в човні із ним!