процеси мінімум 12–15% органічних річовин і максимум за несприятливих умов 50% і навіть більше, що при висушуванні і збиранні сухих кормів тратиться від 10–12% до 60–65% органічної маси корму та при збереженні сухих кормів ще 12–37%, то переваги зберігання кормів на зиму силосуванням в кормових коморах системи «Моравія» будуть цілком ясні. Комори «Моравія» мають ту перевагу перед іншими відомими до цього часу системами силосових будов, що в них виключається можливість ухилення процесів силосування в напрямку їх ускладнення іншими фазами розкладу кормів, а разом в тим нема небезпеки збільшення втрат поживних складників корму. Звичайно, що це можливо лише при додержанні всіх умов безповітряного консервування кормів, що цим способом приписуються.
До цього само собою треба додати всі ті переваги, що має взагалі заготовлення кормів на зиму силосуванням, як то переваги взагалі водявого приємного корму над сухим, дієтичний його вплив, сприяючий збільшенню продуктивности, зокрема молошних корів, можливість закладати корми до силосу при всякій погоді, коли, напр., висушування неможливе, економія в рабочих руках і інш., про що тут не місце докладніше говорити.
Головна умова одержання найліпшого силосу, що її виставляють чеські дослідники — якнайменша кількість повітря при силосуванні, чого вони досягають гідравлічною накривкою силосної комори та непропускними для повітря бетоново-цементними стінами і дном комори, в силосній практиці не нова. Ще Гоффар вимагав можливо повної ізоляції маси, що силосується від повітря, помилково припускаючи, правда, що в тих умовах буде унеможливлене взагалі будь-яке квашення закладеного корму. Пізніше, з введенням «солодкого» силосування способом Фрея, навпаки вважалося, що певна, загалом невелика, кількість повітря обов'язково необхідна для того, щоб в силосі мало можливість розвинутися аеробне молошно-кисле квашення, і що без доступу повітря мусіло б розвинутися шкідливе анаеробне, головно масляно-кисле, квашення, що зіпсувало б закладені до силосу корми. Разом в цим для одержання найліпшого силосу вважалося необхідним швидке піднесення температури маси, що силосується до 40–55°/Ц. Одначе, пізніше все більше з'ясовується шкідливість присутности повітря при проходженні процесів силосування, і від силосових споруджень все більш вимагається непросякливости для повітря, а зверху корми для тієї ж мети щільно накриваються землею, чи пригнічуються відповідними чавами. Нарешті, ще пізнішими працями, і зокрема працями американських, а по части німецьких фахівців, з'ясовується, що висока температура не є необхідною умовою одержання найліпшого силосу.
Таким чином, праці чеських дослідників лише остаточно з'ясували і освітили порушені вже раніш питання. Чеські фахівці ізолювали, ідентифікували і визначили окремі відмінки мікроорганізмів, що беруть участь в розкладі органічних річовин вза-
