саме при можливо досконалішому обмеженні доступу повітря до маси, що силосується. Вони сконстатували, що утоптування корму, яке практикувалося для щільнішого укладання його та для витиснення в кормової маси повітря має певну рацію, але що підвищення температури сілосуємої маси до 40° Ц і більше, що до недавніх часів вважалося передумовою, яка сприяє розвиткові бактерій молошно-кислого квашення та одержанню «солодкого» силосу, цілком зайве, як довели також своїми дослідами американські вчені, і крім збільшення втрат складових річовин корму на процеси окислення, що збільшуються рівнобіжно з підвищення температури, висока температура ніяких наслідків, поліпшуючих хід силосування не має. Прийшовши до таких висновків, вони сконструювали свої силосові комори системи «Moravia», які своїми бетоново-цементними дном і стінками та герметичними покришками унеможливлюють доступ повітря до силосу, і утворюють умови сприятливі для розвитку бактерій молошно-кислого квашення, а цим унеможливлюється розвиток інших бактерій і грибків, що звичайно погіршують якості силосу і збільшують страти поживних річовин закладеного до силосу корму, а внаслідок цього одержується найліпший силос з найменшими стратами поживних складників корму.
Щоб докладніше ознайомитися p ходом праць зазначених чеських вчених, що мають помимо наукового велике практичне значіння, розглянемо в коротких рисах ці цікаві праці.
Поставивши собі метою дослідити хід мікробіологічних процесів, що відбуваються під час силосування кормів, чеські дослідники почали з того, що докладно вистудіювали хід цих процесів при розкладі органічної кормової маси в природних умовах, аж до остаточного перетворення органічних річовин в неорганічні. Вистудіювали які саме мікроорганізми і в якій послідовності беруть участь в цім розкладі, щоб, знаючи хід розкладових процесів органічної маси, їх природу і умови проходження, мати можливість так чи інакше впливати на хід цих процесів, скеровувати, змінювати чи затримувати їх і таким чином зберігати зелені корми від остаточного розкладу і, реґулюючи відповідно хід мікробіологічних процесів, одержувати можливо найліпший силос і в найменшими стратами органічних річовин корму.
Свої перші спостереження вони робили над найбільш поширеними в ЧСР кормами, що вживаються для силосування: дифузійними рештками (жомом), буряковим листям в буряковими голівками (що залишаються при листі підчас заготовлення буряків для цукровару) і над люцерною. Корми, що досліджувалися, частиною були складені на землі у загорожі, щоб розклад їх відбувався природно і нормально без будь-якого впливу людини, а частина цих же кормів була накладена до пляшок, з яких частина переховувалася в лябораторії, а частина залишалася на дворі і підпадала всім природним впливам. З цих кормів періодично відбиралися взірці, які досліджувалися мікробіологічно, а знайдені мікроорганізми ізолювалися і ідентифікувалися.
