певна кількість протеїнових складників і інших органічних річовин корму.
До недавніх порівнюючи часів додержувалися зазначених принципів силосування кормів. Одначе, в останні часи американські фахівці Бебкок, Руссель, Екліз і інші своїми дослідами довели, що для одержання доброго силосу зовсім немає потреби доводити температуру маси, що силосується, до 40–55° Ц. В дослідах Екліза 1916 р. однаково добрий силос одержався при температурах від 10 до 40° Ц., хоч, правда, щодо паху, кольору і смаку зразки цих силосів дещо ріжнилися між собою, та проте всі силоси, що одержувалися при температурах 10–20 і 40° Ц. були визнані нормально силосованими кормами. Одержання доброго силосованого корму при низьких температурах, одначе, можливе лише при найдосконалішому обмеженні доступу повітря, що досягається будовою непропускаючих повітря веж і відповідним прикриванням силосу вверху. При тому одначе верхні шари корму в американських вежах завше більше ушкоджуються і в них втрачається більше поживних річовин, а в нижніх, захищених від доступу повітря цими верхніми шарами, втрати менші, черев те в Америці, між іншим, вимагається певна вистачаюча височина силосових веж, — 8–18 метрів.
При силосуванні кукурудзи в цілком неприступних для повітря американських силосових вежах найменші втрати виносили 6%, при чім в верхніх шарах втрати виносили 30% сухих річовин, а в глибоких падали до 2–3% згідно в дослідами Кінґа.
Найдосконаліше, на нашу думку, ізолювання кормів, що силосуються, від доступу повітря від самого закладання їх до силосового спорудження і увесь час підчас проходження процесів силосування і пізніше підчас зберігання законсервованого корму досягається на сучасну пору в чеських силосових коморах системи «Моравія», до розгляду яких ми і перейдемо
При зовгляді праць чеських фахівців і способу силосування кормів в коморах «Моравія» з'ясується також докладніше хід мікробіологічних процесів, які відбуваються в кормі, що силосується і можливість одержати найліпший силос ва низьких температур при умові відсутности повітря.
Починаючи в 1925 p., дослідженням процесів нормального силосування і умов одержання найліпшого силосу в найменшими втратами органічних річовин корму Зайнялися чеські вчені D-r Vladimir Pavlak та Agr. D-r lng. Miloš Bayer в порозумінні з керуючим Земським Дослідним Інститутом у Брні Prof. D-r'ом Taufer'ом, поставивши собі метою дослідити хід мікробіологічних процесів, що відбуваються в закладеній до силосу кормовій масі, з'ясувати причини змін, що при цім відбуваються, і визначити природу і роботу тих мікроорганізмів, що обумовлюють ці зміни кормової маси. Внаслідок своїх дослідів вони прийшли до переконання, що нормальний найліпший силос можна одержати лише при одній умові, а
