Ця сторінка вичитана
Шельменко. Ось вже близько. Музика, грай. (Мизика грає маршъ. Шельменко злазить зъ дерева). Теперъ достануться мені весільні подарунки!
ЯВА 4.
Ті самі, Скворцовъ и Пріся въ військовій шинелі, входячи, кидаються до нігъ вітця и матери, що стоять окроме відъ усіхъ на переді.
Скворцовъ и Пріся. Батечку! ненечко! простіть насъ, благословіть насъ!… (Зъ Прісі зпадає шинеля и фуражка).
Шпакъ (приготовившийся приймити іхъ въ своі обнятя, остовпівъ зъ розпростертими руками. Ледве може говорити.) Щ… щ… що отсе такеє?
Шельменко. Се жъ наша молода. Хиба и теперъ не пізнали?
Горп. Степ. Ахъ, мати Божа! Се жъ моя Пріся! (остовпіла зъ піднятими руками).
Лопушковський (нюхавъ табаку и держачи въ руці отворену табакерку, такъ и остається довгий часъ).
