писець під 1187 роком розповідає, що »плакашеся по нем всі Переяславці«, поясняє, чого саме, і кінчає з жалем: »О нем же Україна много постона«, то-б то жалкувала, журилася, плакала. Україною тут назьвано всю Руську Землю, яку він захищав і якій натурально за таким князем треба було жалкувати. (Порівн.: в козацьких думах так само Україна жалкує, журиться, сумує, плаче, стогне — та-ж сама персоніфікація.)
Під 1189 роком оповідається, що Галичане запрохали до себе на княження в Галич Ростислава Берладничича, який після сього поїхав до них з Смоленська і швидко прибув »к Україні Галичской«, де й роспочав свої акції, взявши два города і поїхавши до Галича. Смоленськ і Смоленська Земля — се не Україна. З Смоленську князь їхав на Галицьку Україну, а тому літописець і росповідає про те, як він прибув до України Галицької.
Таким чином літописець записом під 1189 роком установляє, що Галицька Земля в ті часи уявляла собою частину України і тому зналася Україною Галицькою, подібно тому, як Поділля звалося Україною Подільською. Ся назва вживається і в козацьких думах. Завважу, що інженер і ґеоґраф Боплан, як про се буде подробніше сказано далі, так само в 1648 році вжив назву України до Галичини і до Поділля, яке займало і частину нинішньої Галицької Землі. Так він зробив згідно з народ-
15
