Сторінка:Шелухін С. Назва України. З картами. 1921.djvu/17

Цю сторінку схвалено

Коли-ж вперше простонародне імя України стало робитися і книжним іменем?

Найдавнішу запис, в якій терріторію українського народу названо не тілько її книжним імям Русі, а і народним іменем України, ми знаходимо в Іпатьєвському спискові літопису під 1187 роком. Назву »Україна« з проізходними од неї вжито в цім літопису 6 раз, а саме під 1187, 1189, 1213, 1268, 1280 і 1282 роками. »Україною« тут названо ті-ж землі, які названо також і книжним імям Русі. Се сіноніми. Тому проф. Максимович мав повну рацію, коли писав »Русская Земля или Украина« (III. т., стор. 365 і далі).

В ті часи землі на північ од України звалися: Суждальською, Володимерською, Муромською і т. д. Потім по г. Москві, про яку згадується вперше в 1147 році, як про невелике село, ті землі стали коллективно зватися Московією. Руссю вони не звалися і сами себе виключали з Руських Земель, вважаючи Русью і Руською Землею тілько Україну, яка по г. Київу носила ще й імя Київської Держави. Се цілком виразно зазначено в літопису, напр. під 896, 1150, 1154, 1175, 1179, 1187, 1195, 1202 і инших роках. На Галичину назва Русі перейшла тілько з 13. віку. Вираз київського князя про Київ, що він »матір городів руських«, відноситься до України і її городів, а ніякого відношення до Московії не має, бо не українські городи не вважалися руськими. По назві

13