Цілком зрозуміло, що кожна з народностей, додаючи до славянського пня своєї крови, вносила туди і свою псіхіку, чим в мішаній народности утворювалася нова псіхіка. Позаяк домішки до московської, польської і української народностей були між собою цілком ріжні, то і псіхіка у сих народностей вже через се одно стала не однакова, а кожна з них має свою окрему, особливу, приналежну тілько їй псіхіку. Се яскраво й виразно одбилося на звичаях, побуті, праві, реліґії (навіть прийняте згодом грецьке православіе, напр. у Московців і Українців перетворилося в дві не тілько одмінні, а ріжні реліґії), а особливо яскраво одбилося на словотворі і на мові кожної з народностей, бо мова — то вирає душі народности.
Змісту і значіння українського слова »україна« ніяк не можна поясняти змістом і значінням такого-ж по голосові московського слова, як се зробили з поясненням слова »Україна« проф. Грушевський, проф. Лінніченко, Цеглинський, Барвинський, Свєнцицький, В. Шульгин, князь Волконський, Стороженко, Щеглов і багато инших, чим допомогли великому політичному й культурному баламуцтву та шкоді проти національного, культурного, політичного і міжнародового відродження й життя українського народу.
Правдивим і науковим шляхом в сій справі пішов ще в 40-х роках XIX. віку проф.
6
