Сторінка:Шекспір В. Гамлет (1928).pdf/74

Ця сторінка вичитана

Гораціо

Та схаменіться, принце!

Ми не пустим.

Гамлет

Гетьте! Доля кличе,

Й моїм жилам надає потуги,
Що Немейський лев один лиш має.^[1]

(Привид манить).

Манить знову… (Виривається) Гей, пустіть, панове!

Їй-же богу, хто мене зупинить,
То з того я сам зроблю привиддя.
Гетьте всі! (До привида) Іди, — я за тобою

(Привид і Гамлет виходять).

Гораціо

З хвилювання він мов зсунувсь з глузду.

Марцелло

Доганяймо; то повинність наша

В цім його не слухати.

Гораціо

Ходімо

Вслід мерщій! Ох, чим скінчи́ться все це.

Марцелло

Щось непевне в королівстві данськім:^[2]

Завелась якась гнилизна…

Гораціо

Небо,

Зглянсь на нас.

Марцелло

Ходім за принцем швидче!

СЦЕНА 5.

Дальня сторона платформи.
(Ввіходять Привид за ним Гамлет).