Ця сторінка вичитана
Я звідтіль у Данію спішився,
Щоб тут вам засвідчити шанобу
При вінчанні; але ту повинність
Я вчинив і мушу вам признатись,
Що мої думки, і всі бажання
Линуть знов до Франції й благають
Вашого призводу.
Король
А від батькаДозвіл є? Що нам Полоній скаже?
Полоній
Він його, королю, намаганнямВидер в мене; я нарешті з жа́лем
Згодився на те його бажання;
Проти волі я поклав печатку.
То дозвольте, хай вже з ласки їде.
Король
Їдь, Лаерте. Їдь де хочеш вільноІ своїм орудуй власним часом,
Користуйсь, втішайсь ним до вподоби!
Мова, Га́млете, тепер до тебе,
Близького нам родича і сина.
Гамлет
(На бік) Родичі, на жаль, не те, що рідні.[1]Король
Як, ще й досі криють тебе хмари?Гамлет
Навпаки, господарю мій, — сонцеБіля мене надто сяйвом грає.
Королева
Гамлете мій любий, чорне вбра́ння[2]Скинь та глянь на короля приязно.