Ця сторінка вичитана
Гораціо
Що ти, хто ти, що на зле вживаєшГлупу ніч, бо взяв на себе постать
І вояцьку пишну зброю, в котрій
Тут хожав король покійний Данський?
Озовися — заклинаю богом.
Марцелло
Він образивсь…Бернардо
Глянь, пішов як гордо.Гораціо
Стій! Промов! Озвися, — заклинаю!(Привид зникає).
Марцелло
Геть пішов, не хоче одмовляти.Бернардо
Ну, Горацій. Сполотнів, тремтиш пак.Не химера це, либонь щось більше:
Як ти мислиш?
Гораціо
Присягаюсь богом,Не повірив би тому я зроду;
Отже в тім мене переконали,
Явні, певні свідки — власні очі.
Марцелло
І чи ж він на короля не схожий?Гораціо
Так як ти на себе. Та ж і зброя,У якій він бивсь з Норвегом гордим.[1]
Так і брови він насупив грізно,
- ↑ 7