Ця сторінка вичитана
Гораціо
Добре, сядьмо; ну, нехай БернардоНам розкаже.
Бернардо
В ніч минулу, вчора,Як та зірка, що іде на захід
Од півночи, стала там на небі,
Де й тепер зоріє, я й Марцело,
Ледве дзвін ударив першу…
(З'являється привид).
Марцелло
Тихо!Он-он-он! Дивись, надходить знову.
Бернардо
Та ж і постать, як король покійний.Марцелло
Ти промов, Горацію, до нього:Адже вчений[1].
Бернардо
Придивися пильно,Чи не схоже з королем.
Гораціо
Дві краплі!Я не стямлюсь з переляку й дива.
Бернардо
Він бажає, як мені здається,Щоб до його обізвавсь хто словом.
Марцелло
Ну ж, Горацію, спитай, озвися.
- ↑ 6