Сторінка:Шекспір В. Гамлет (1928).pdf/44

Гораціо

Добре, сядьмо; ну, нехай Бернардо

Нам розкаже.

Бернардо

 В ніч минулу, вчора,

Як та зірка, що іде на захід
Од півночи, стала там на небі,
Де й тепер зоріє, я й Марцело,
Ледве дзвін ударив першу…

(З'являється привид).

Марцелло

 Тихо!

Он-он-он! Дивись, надходить знову.

Бернардо

Та ж і постать, як король покійний.

Марцелло

Ти промов, Горацію, до нього:

Адже вчений^[1].

Бернардо

 Придивися пильно,

Чи не схоже з королем.

Гораціо

 Дві краплі!

Я не стямлюсь з переляку й дива.

Бернардо

Він бажає, як мені здається,

Щоб до його обізвавсь хто словом.

Марцелло

Ну ж, Горацію, спитай, озвися.

1. 6