ської історії, двірських інтриг, розваг та звичаїв. У стислому й популярному цьому нарисі не можна зупинитися на всіх відомих нам моментах Ретлендового життя, які збігаються з місцем подій у Шекспірових п'єсах, настроями й переживаннями героїв, деякими деталями композиційними то-що. Більш-менш докладно зроблено це в книжці Шипулінського «Шекспір-Ретленд», до якої й відсилаємо читачів. Можна та й слід критично поставитись до цієї гіпотези, але навряд чи виграє щось від цього традиційна біографія Шекспірова. Знаменний, на наш погляд, той саме факт, що цей традиційний образ легендарного походження, і досить легко розпізнати різні його шари, що невпинні спроби розшукати в імлі минулого справжнього Шекспіра органічно спричиняються до соціологічного вивчення літературної його спадщини.
Ф. Бекон, Ретленд, Дербі — найкращі представники тієї інтелігенції, аристократії духу, що поволі утворюється під час гострої й болючої сутички переможного абсолютизму з феодалами-лордами, зародження й розквіту нової соціяльної сили — торговельного капіталізму, фінансової буржуазії. Докладне й всебічне вивчення життя цих припущених авторів «Гамлета» поглиблює, перш за все, сприймання й розуміння Шекспірових творів, його образів крізь епоху, реальне оточення, дозволяє говорити про великого драматурга не темною мовою «елевсинських містерій», але спокійною мовою історика й соціолога, що, розуміється, ані трохи не зменшує глибини й складности Шекспірових трагедій.
Шекспір-Ретленд (народився Роджер Меннерс Ретленд р. 1576 у замку Бельвуар, що в Лейчестерському графстві), коли б він і не був творцем «Гамлета», своїм недовгим, але ж таким многобарвним, інтенсивним життям, життям, що в ньому дійсно втілено «дух» епохи, — допомагає нам сприймати данського принця, як образ реальний, життєвий, а не абстрактну якусь схему, «ірраціональне рівнання». Академічний Гамлет, що його вбирали в пишну сухозлотицю своїх абстракцій та схем естети, моралісти та філософи всіх епох і шкіл, — з homunculus'а алхемічних реторт перетворюються на людину свого часу, своєї класи. Гамлет повний фатальних суперечностей, забобонний і релігійний, але це не заважає йому скептично ставитися до ідеї божої благости, називаючи світ в'язницею.
