Сторінка:Шекспір В. Гамлет (1928).pdf/17

Ця сторінка вичитана

Цікаве й те, що батьківщина Шекспірова — Стретфорд згадується в великій географічній енциклопедії 1645 року тому тільки, що це містечко дало Англії архиєпископа Кентерберійського Жеґана й лондонського суддю Гюґо Клонтона!.. А-ні слова про творця «Гамлета» й «Бурі»… Слід відзначити, що поховано Шекспіра не в пантеоні великих діячів та письменників англійських — Вестмінстерському абатстві, а в скромній провінціяльнііі каплиці. Інтригувало завжди дослідувачів Шекспірової творчости й те, що з 1612 р. до 1616-го молодий ще письменник, що щедро так обдарував світ своїми творами, протягом цих чотирьох років не видає жодної п'єси.

Низку трагедокомічних непорозуміннів викликали за всіх часів і Шекспірові трагедії, зокрема «Гамлет», коли доводилось, аналізуючи їх, звертатися до біографії письменникової, шукати в ній відповіди на ті «іраціональні рівнання», що ними незрідка були складні образи, характери й ситуації п'єс. У першому виданні «Гамлета», наприклад, нема ще типового для нього данського колориту, Гамлетова мати не бере активної участи в отруєнні свого чоловіка.

Все це, всі темні моменти й прогалини в житті й творчості Шекспіровій примушували вже в першій половині XIX ст. критично ставитися до традиційної біографії, до ідентичності Шекспіра-драматурга й Шекспіра-актора. Шекспірова легенда вперше зазнала серйозної й докладної критики в книзі американки Делії Бекон «Вияснення філософії драматичних творів Шекспірових» (1856), за гіпотезою якої автором невмирущих трагедій був великий вчений Френсіс Бекон, канцлер Єлисавети, що, мовляв, побоюючись, як автор трагедій політичного змісту, утисків з боку деспотичної королеви, — заховався під псевдонімом. Проте ціла низка фактів — літературний стиль відомих нам Беконових творів, його політична діяльність — примушує сумніватися в цій гіпотезі хоч вона й за наших часів має ще своїх переконаних прихильників. Чимало «беконіянців», наслідуючи Делію Бекон, сприяли руйнуванню легендарної Шекспірової біографії.

Основоположник другої гіпотези, найправдоподібнішої, на наш погляд[1], за якою творцем «Гамлета» був лорд Роджер

  1. Не торкаймось тут гіпотези Абеля Лефрана, за якою Шекспіром був лорд Дербі.