не розуміє…» Коли звести разом все те, що було написано про Гамлета в XIX ст., — утворюється велетенський калейдескоп суперечностей, що в них цікаво відбиваються зміни громадсько-політичних, філософських та літературних течій, методів студіювання літератури, зокрема Шекспірової творчости. Гамлет — резонер, теоретик (Шлегель), меланхолік (Геснер), песиміст (Паульсен), ласкава, спокійна людина (Босуель), романтик-візіонер (Кольридж), типовий естет (Коллінз), актор (Перельман), оборонець правди (Макс Вольф), оборонець протестантської морали (Mai-Rodegg), «син щастя, сильний, ані трохи не меланхолік» (Гільберт). У XX ст. на підставі теорії Фрейдової з'являються досить сміливі спроби підійти до Гамлета з боку психоаналізу. Так, наприклад, Ернст Джонс (Ernst Jones) вбачає в «Гамлеті» сексуальну проблему, звязує сюжет трагедії з митом про Едипа. Гамлет уникає помсти, бо соромиться й затаює від самого себе грішне почуття до своєї матери. Тієї самої думки додержується криміналіст-психолог Ерик Вульфен (Erich Wulffen), який вбачає в Гамлеті всі ознаки тяжкої спадковости, виродження. До курйозів фрейдіянської критики слід записати й такі, напр., «поглиблення» Гамлетової проблеми, як-от припущення Жозефа Квінсея Адамса (Joseph Quincey Adams), що до жорстокого поводження Гамлета з Офелією спричинилося бажання короля спокусити останню…[1]
Інтимне й літературне життя письменникові, громадська діяльність, спогади про нього сучасників — на звичайному й важливому цьому шляху біографічного студіювання будь-якого письменника численні шекспірознавці завжди надибували на якісь чудні примари. Ще в XVIII ст. один із них, Стівенс, одверто зазначив, як мало знаємо ми про автора «Гамлета», а саме, — що народився він у Стретфорді на Евоні, був одружений, мав дітей, виступав, як другорядний актор у Лондоні, повернувся до рідного міста, написав духовну й помер… Факти, як бачимо, надто недостатні для того, хто сподівався б знайти в Шекспіровій біографії першоджерело складних Гамлетових переживань.
- ↑ Див. статтю С. Обручева «Современное лицо Гамлета» — «Печать и революция», 1925, V–VI, де подано огляд сучасної критичної літератури до «Гамлета».
