вони всі не цуралися й найдрібніщої праці і хоч занепадали на силах, то все таки працювали і треба було гуртового натиску на них, щоб вони хоч трохи відпочили. Були тоді між Українцями люде більших здібностей, талановитіщі за них, але щиріщих, ліпших душею я не знаю. В особистих, приватних відносинах до людей вони проявляли всі пятеро однаково раз-у-раз таку теплоту, таку готовність допомогти кожному в його біді і робили це з такою делікатністю, чулістю, що хто мав нагоду довший час працювати з ними, або мати приватні стосунки, то той ставав їхнім приятелем на віки.
Правда, ота душевна мягкість, ота довірливість часом переходила межі і вони впадали в помилки, вважаючи за щирих людей і таких, які того не заслуговували, цінили людей вище, ніж ті того були варті, але що правда, вони не трималися цих помилок з упертістю, як це часто трапляється з нами Українцями.
Цілком справдилися пророкування Науменка та Беренштама, які напосідалися на тому, щоб не виробляти партійної програми, бо на ній люде розєднаються і розвалиться вся орґанізація. Тепер до того і дійшло: Демократична партія майже розвалилася і істнувала тільки по інерції, а Радикальна партія ще тільки була в зародку. А час був такий, що треба було найбільшої одностайности, щоб усім Українцям виступати однодушно і виявити найінтенсивніщу працю.
Треба було в Віттевських Сільсько-господарських Комітетах, що мали висловити свою думку про економічні реформи, проводити резолюції про скасування закону 1876 р. і заведення української мови в школах, бо без цього не можливе піднесення сільсько-господарської техніки і взагалі поліпшення сільського господарства, а разом з тим і добробуту сільського населення.
Треба було подбати, щоб Університетські Сенати, яких думки про закон 1876 року запитував уряд, висловилися за скасування всяких обмежень для українського слова.
