І так ґазету Леонтович перевів на мене, а сам зовсім відсахнувся від неї, навіть не хотів, щоб йому нагадували про неї.
В редакції все прийшло в норму, потроху всі заспокоїлися, але Матушевський зовсім вибився з сил і мусів узяти на місяць відпустку, щоб трохи відпочити. Єфремов згодився той місяць працювати за нього і я спокійний виїхав у Кононівку, а потім на молочу в Перешори.
18 серпня 1906 року, коли я був у Перешорах, в редакції „Громадської Думки“ зробили трус, познаходили у де-кого в столах Виборзьку відозву (роспущеної 1-ої Державної Думи), протоколи Московського з'їзду „Крестьянського Союзу“ і т. ин. Синицький післав мені телєґраму, що ґазету закрито.
Мене це стурбувало і в Київ я приїхав зовсім хорий. Од Синицького довідався от що: Виноградова, що перекладала тоді телєґрами, завела в редакції ес-децьку явку, куди заходили соціял-демократи за всякими справками. М. Синицький росказав про це С. Єфремову, який тоді заміняв Матушевського. С. Єфремов розсердився і сказав, що він збере редакційний комітет і позвільняє тих, що заводять нелєґальщину в редакції і тим підводять ґазету під небезпеку. А тим часом уночі зявилася поліція і почала трус, який тягся аж до півдня. Поарештовували кількох співробітників, в тім числі С. О. Єфремова, К. Хохлича, Ю. А. Квасницького, а разом з тим забрали і де кого, що прийшли до редакції, зовсім нам невідомих, може справді вони були ес-деки і зайшли по даній їм явці.
Хто зостався живий з редакційного комітету, зійшлися у мене і порішили, що мені, видавцеві, і Ф. П. Матушевському, редакторові, треба йти до ґенерал-ґубернатора і просити дозволу видавати ґазету далі.
Першого-ж прийомного дня ми з Матушевським пішли до ґенерал-ґубернатора Сухомлинова (пізніще військовий міністер), за відсутністю якого тоді заступав ґенерал Шміт. Довго ми сиділи в прийомній, врешті нас покликали. Увійшли ми, вклонилися Шмітові, що стояв посеред кабінету,
