Сторінка:Чикаленко Євген. Спогади (1861-1907). Частина III (Львів, 1926).djvu/11

Цю сторінку схвалено
Від Української Демократичної Партії.

Усім відомий лихий стан Росії, головний чинник якого єсть самодержавіє, що нищить і нормальний поступ народів, які належать до російської держави. Поруч із самодержавієм гнітить Росію централізація, яка найбільше тяжить на народах так званих „недержавних“. Під впливом централізаційного ладу загальна політика не числиться з індивідуальностями окремих народів; вона примушує їх до такого порядку життя, який не відповідає ані їх національним, ані суспільно-економічним основам. Закони, що видаються для всієї держави, дуже часто суперечать потребам і індивідуальностям окремих народів, не числяться як з історичними традиціями, так і з сучасним складом їх життя, не відповідають їх економічним і соціяльним потребам. Такий стан держави, впливаючи шкідливо на все її життя, тим більшим тягарем спадає на український нарід, перешкаджаючи його самостійному національно-культурному розвоєві. Ця державна система спиняє його просвіту, його письменство і тяжко відбивається на економічному добробуті народу.

Такий лихий стан російської держави взагалі і України з окрема примушують нас зєднатися до боротьби за знищені права українського народу і скласти Українську Демократичну Партію. Під її прапор ми закликаємо усіх, хто відчуває і той загальний гніт політичної неволі, і той спеціяльний, що тяжить над самим українським народом; усіх тих, кому милі-дорогі загально людські ідеали, і спеціяльні інтереси і потреби українського народу. Головні принціпи нашої партії такі:

1. Знесення політичного абсолютизму, заведення парляментарного ладу, участь народу в державних справах на підставі загального, безпосереднього, рівного, пропорціонального і тайного (без ріжниці полу, віри і національности).

2. Свобода особи, слова, віри (церква повинна бути відділена від держави). Свобода зборів, спілок, орґанізацій, страйків. Знищення станів (сословій).

3. Заведення народньої мови в школах, судах, адміністрації і у всіх громадських інституціях.

Маючи на увазі шкоду від централізаційної системи, ми визнаємо, що державний лад у Росії повинен бути збудований на принціпах найширшої національної місцевої автономії.

4. А через те опріч загально-державного парляменту ми вимагаємо для території, заселеної українським народом, автономії, заснованої на особливім орґанічнім статуті, виробленім будущим українським соймом (вибраним на підставі вище сказаного права) і запорученім основними загально-державними законами.

5. Що до економічних питань, то ми вважаємо конечним усю фінансову і економічну політику, опріч потреб загально-державного