Ця сторінка вичитана
їздити на старому Хведорі Тимохвієвичу верхи — давало їй величезну втіху. За всяким добре зробленим фокусом вона з утіхи дзвінко, з захопленням гавкала, а навчитель дивувався, й собі теж дуже тішився й потирав руки.
— Талант! Талант! — проказував він. — Безперечний талант! Ти напевне заживеш собі великої слави!
І Тітка так звикла до слова «талант», що кожен раз, як хазяїн його вимовляв, вона зривалась та озиралась, немов це було її прізвисько.
