Сторінка:Чехов А. Каштанка (1929).djvu/22

Іван Іванович витяг шию, на всі боки закивав і протяг по землі лапкою.

— Так, молодчина… Тепер умри!

Гусак ліг на спину й задер до-гори лапи. Зробивши отаких ще кілька немудрих фокусів, незнайомий враз схопився за голову, удав на виду своїм жах і закричав:

— Ґвалт! Рятуйте! Горимо!

Іван Іванович підбіг до П, схопив у дзьоб мотузку й задзвонив у дзвоник.

Незнайомий був з того дуже задоволений. Він погладив гусака по шиї й сказав:

— Молодчина, Іване Йвановичу! Тепер уяви, що ти ювелір і торгуєш золотом та самоцвітами. Уяви тепер, що ти приходиш до себе до магазину й застаєш у йому злодіїв. Що-б ти зробив тоді?

Гусак узяв у дзьоб другу мотузочку й потяг, а з того зараз-же гримнув гучний постріл. Каштанці дуже до смаку був припав дзвін, а від пострілу вона так дуже втішилась, що аж забігала округ П та загавкала.