20
О. СЛІСАРЕНКО
неї, підігнувши коліна до підборіддя, заплутавши пальці у власних кишках, лежав захолонувши Лейба. Шкляні очі, запорошені землею, дивилися кудись у бік.
— От тобі й хрест, пошепки промовив Чайка і пішов до бліндажу..
— Убито Лейбу, сповістив він Семенові.
Команда санітарів забирала ренених та одкопувала завалених землею. Михеїч, йдучи з редуту в-останкє, з неймовірною огидою поглянув на чорну пащу.
— Будь ти проклят!..
Свіжі салдати зміни, з жахом телят в кошарі різниці, збивались у купки і шептались.
Чайка послав Семена ладнати дріт до батареї, а сам лаштував апарата.
Як було полагоджено телефонний звязок, Голубенко подзвонив до редуту:
— Наказано нам у двох тримати пункт спостереження. Зараз іду до тебе...
Через півгодини Семен розповідав Чайці віч-на-віч, сидючи в телефонному бліндажі:
— Капітан сердиться. Каже: сволочі, спостережень підчас бою не передавали, звязку не підтримали...
— Шкодує, що мене не вбито? Нехай тепер сам держиться...
Дні проходили за днями, а на фронті настала відносна тиша. Ні Чайку, ні Голубенка не змінили, як то завжди робилося після важких боїв, а Чайка довгими ночами, гартуючи помсту, очікував на зміну.
Але капітан Постоєв, зневірившись, певно, у можливості здихатись Чайки, вирішив спровокувати його на дисциплінарний злочин. Одного вечора передали Чайці з батареї, що командир призначив його за свого денщика. Такого знущання не сподівався Чайка і, як божевільний, метався по редутові, а йдучи на батарею, сказав Семенові:
— Ну, хай курва запам'ятає. Тепер вже йому амба!
Голубенко, що ввесь час мовчав, підсунувся до Чайки ближче й прошепотів:
— Ти, Ваню, тільки так, щоб ніхто не знав... Тихенько... Я як що, до німців тікай і я з тобою...
Чайка махнув рукою і пішов.
Капітан не спровокував Чайку на дисциплінарний злочин. Хоч як був збентежений Чайка, а стаючи до нових обов'язків, не протестував, ретельно «козиряв» капітанові, а той підозріло, з затаєним здивованням дивився на нього...
На третій день після нового призначення Чайчиного на батареї заговорили про наступ.
Батарея мала пробивати колючий дріт супротивника, для проходу піхоти. Пристрелюватись по дротові пішов сам капітан Постоєв і от вже зрана передає Голубенко з редуту № 16 капітанову команду на батарею.
А Чайка готувався. Він твердо вирішив далі не одкладати своєї помсти.
